Чернівецька ЗНЗ 8 Чернівецька ЗНЗ 8
У 1971 році , коли записували перший випуск “Пісні року”, мало хто міг уявити, що цю подію пам’ятатимуть лише завдяки “Червоній руті”. Великою мірою саме завдяки пісні-легенді, що прозвучала у започаткованій на всесоюзному телебаченні програмі “Пісня року”, цей телепроект здобув тривале життя.
«Червона рута» — пісня Володимира Івасюка, яка стала однією з найвідоміших українських пісень у світі.
Володимир Івасюк написав її у 1970 році, будучи студентом Чернівецького медичного інституту.
Ще старшокласником Володимир Івасюк натрапив у батьковій бібліотеці на виданий 1906 року збірник коломийок, впорядкований Володимиром Гнатюком, в якому були рядки:
Ой ходила, говорила гільтайова мати,
Назбирала троєзілля мене чарувати,
Назбирала троєзілля червону рутоньку,
Та й схотіла зчарувати мене, сиротоньку.
Згодом мандруючи гірськими гуцульськими селами, Володимир знайшов інші варіанти коломийки про червону руту та записав легенду про загадкове чар-зілля, яке постає в народних переказах символом вічного й чистого кохання.
А в вересні 1970 року на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми «Камертон доброго настрою» прозвучала прем’єра пісні, яку виконував дует: сам автор і Олена Кузнецова. Путівку в життя пісні дав ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського (солісти Н. Яремчук і В. Зінкевич, звукорежисер Василь Стріхович).
У 1971 році «Червона Рута» стає переможцем першої радянської «Пісні року» і невдовзі після цього потрапляє на перші місця популярності в багатьох країнах Східної Європи[1].
Рододендрон карпатський (Rhododendron myrtifolium) — легендарна червона рут.
Легенда про червону руту
Червона рута пов’язана з українським святом Івана Купала. За переказами, в Карпатах росте цілюща рослина з червоними квітами, за допомогою якої можна привернути до себе кохану людину. Дівчина, яка її знайде і зірве, буде щаслива в коханні. На Гуцульщині та Буковині серед місцевої молоді — як хлопців, так і дівчат — побутують звичаї виходу в гори після того, як зійде сніг. Якраз у цей час — у травні-червні у високогір’ї масово розцвітає рододендрон карпатський, чудові рожеві квіти якого слугують підставою для численних романтичних легенд[2]. Оскільки рододендрон карпатський на рівнинах природно не трапляється, а також враховуючи його лікарські властивості[3] і красу, склалась уява про нього як про чудодійну та чаклунську рослину.
Існують і інші погляди на те, яка саме рослина відповідає червоній руті. Одні вважають її квіткою роду рутові[4], інші — квіткою рододендрона жовтого, яка нібито чудом раз на якийсь час цвіте червоним.[5]. Обидва ці варіанти менш вірогідні, оскільки в місцевих говірках «рута» — це збірна назва трав’янистих рослин чи чагарничків загалом, а також важко уявити собі, що хтось називатиме «червоною» квітку явно жовтого кольору. Виходячи з цього, рутою (тобто рослиною) з привабливими червоними квітами є саме рододендрон карпатський.
Можливо, від назви рослини «рута» утворилося «Рутенія» (лат. Ruthenia) — назва України в латиномовних джерелах Середньовіччя[6]. Тобто, пісня набуває національно-визвольного забарвлення.
Інший погляд на міфологію пісні озвучив політолог Андрій Окара. Так, у західноукраїнській народній медицині рута відома як ефективний засіб для переривання вагітності (стимуляції аборту)[7]. Виходить, що ліричний герой звертається до спокушеної та «залетілої» коханої з цілком виразним меседжем: не шукай вечорами червону руту, збережи дитину, ти у мене єдина, тільки ти. Ми узаконимо наші стосунки, народимо, і все буде добре. Саме цим пояснюється, чому саме дівчина збирає квіти, а не хлопець для неї, що було б логічнішим.
Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?
Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, –
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода –
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.
Приспів